Apache, Nginx чи звʼязка: що краще для вашого хостингу?

Коли справа доходить до вибору надійного хостингу, більшість користувачів звертає увагу на обсяг памʼяті, тип диска, кількість ядер та доступні панелі керування. Однак є ще одна, не менш важлива деталь – вебсервер.

Саме він приймає HTTP-запит від користувача, обробляє його, знаходить потрібну сторінку та надсилає її у браузер. Від вебсервера залежить швидкість завантаження сайту, стабільність при великій кількості запитів і ефективне використання ресурсів хостингу.

Вибір вебсервера залежить від цілей сайту та рівня навантаження, яке той має витримувати. Хоча існує сучасніше рішення – LiteSpeed, за даними W3Techs, станом на липень 2025 року ним користується лише 14,6% вебсайтів. Натомість лідерами залишаються Nginx (33,9%) та Apache (25,9%), які можна використовувати як окремо, так і у звʼязці.

У цій статті ми детально порівняємо Apache та Nginx – їхні особливості, сильні сторони та оптимальні сценарії використання. Ви зможете краще зрозуміти, коли варто обрати кожен із них окремо, а коли доцільно об’єднати для досягнення максимальної продуктивності.

Що таке вебсервер?

Вебсервер – це посередник між браузером і сайтом. Коли користувач відкриває якусь сторінку, браузер надсилає HTTP-запит до сервера. Вебсервер приймає цей запит, обробляє його й повертає результат у вигляді HTML-сторінки, яка відображається у браузері. Інакше кажучи, вебсервер відповідає за обробку всіх запитів, зроблених через браузер.

Основна роль вебсервера – забезпечити правильну взаємодію між користувачем і сайтом. Для цього він повинен виконувати такі завдання:

• Приймати та обробляти HTTP- та HTTPS-запити;
• Хостити файли сайту: зображення, CSS, шрифти тощо;
• Обробляти динамічні запити: PHP, Node.js, Python тощо;
• Кешувати контент для прискорення завантаження;
• Направляти запити до відповідних сервісів чи скриптів;
• Вести логи доступу та помилок для аналізу роботи сервера;
• Перетворювати та маршрутизувати URL-адреси;
• Захищати сайт від несанкціонованих доступів та атак.

Таким чином, вебсервер – це не просто програмне забезпечення, а обовʼязкова умова коректного відображення та функціонування вебсайтів.

Чому вибір вебсервера важливий для хостингу?

Коли клієнт орендує хостинг для свого сайту, разом із можливістю створювати бази даних, панеллю керування та дисковим простором він також отримує середовище для обробки запитів – саме тут і потрібен вебсервер. Без нього браузер не зможе завантажити жодного файлу, навіть якщо це проста статична HTML-сторінка.

Вебсервер на хостингу – це не просто стандартна програма. Він має власний тип, конфігурацію та рівень продуктивності. Від налаштувань вебсервера залежить швидкість завантаження сайту, стабільність під час навантажень, безпека та як наслідок SEO-показники.

Перед вибором програмного рішення варто звернути увагу на такі аспекти:

• Продуктивність. Деякі вебсервери краще справляються з великою кількістю одночасних запитів (Nginx та LiteSpeed), інші більше підходять для невеликих сайтів (Apache).
• Сумісність. Перевірте, чи підтримує вебсервер наявні розширення або комбінації технологій, на яких побудовано сайт (наприклад, WordPress + PHP + MySQL).
• Підтримка сучасних стандартів. HTTP/2, кешування, SSL/TLS, REST API – усе це залежить від можливостей вебсервера.
• Безпека. Деякі вебсервери мають вбудовані заходи захисту, зокрема від брутфорсу, шкідливих запитів та DDoS.
• Гнучкість адміністрування. Вебсервери надають різний рівень доступ до модулів, журналів і конфігурацій. Наприклад, Apache має велику кількість модулів і підтримує файл .htaccess, що спрощує налаштування. Натомість Nginx не підтримує .htaccess взагалі, але забезпечує вищу продуктивність і краще масштабується під великим навантаженням.

Найчастіше вебсервер встановлює та налаштовує хостинг-провайдер, тому важливо заздалегідь дізнатися, яке саме рішення використовується. У HostPro на загальному хостингу вже встановлені та доступні LiteSpeed або звʼязка Apache + Nginx на вибір. На VPS та дедіках клієнти можуть самостійно обрати вебсервер під свої потреби.

Зверніть увагу: якщо вибрати панель керування CyberPanel, можна буде встановити лише OpenLiteSpeed.

Від вебсервера напряму залежить продуктивність і стабільність сайту, тому варто приділити особливу увагу його вибору. Якщо не впевнені, яке рішення найкраще підійде саме вам – зверніться до техпідтримки.

Apache vs Nginx: у чому різниця і що обрати?

Apache та Nginx – найпопулярніші вебсервери з відкритим вихідним кодом, які широко використовуються на хостингу. Попри спільну мету, вони реалізують її по-різному, а це впливає на швидкість роботи, стабільність, безпеку, масштабованість і зручність адміністрування.

Обидва рішення добре працюють у різних сценаріях навантаження, тому їх не можна вважати повністю взаємозамінними. Що ж робить їх настільки популярними і який вебсервер краще підійде саме вам? Нумо розбиратися.

Параметр	Apache	Nginx
Дата створення	1995 рік	2004 рік
Тип ліцензії	Apache License 2.0	2-clause BSD
Архітектура обробки з’єднань	Процесно-потокова, синхронна, блокуюча	Подієво-орієнтована, асинхронна, неблокуюча
Конфігурація	Децентралізована (через .htaccess у кожній директорії)	Централізована (в одному файлі nginx.conf)
Обробка статичного контенту	Через стандартну file-based систему (залежить від MPM; значно повільніша)	Вбудоване кешування, висока швидкість обробки
Обробка динамічного контенту	Вбудована підтримка через модулі	Передає запити стороннім процесорам (FastCGI, uwsgi тощо)
Гнучкість модулів	Можна додавати/вимикати модулі без перекомпіляції	Модулі додаються лише під час компіляції
Продуктивність під час навантаження	Знижується при великій кількості зʼєднань	Стабільна, добре масштабується
Безпека	Залежить від налаштувань користувача та структури .htaccess	Вища, завдяки централізованій конфігурації та меншій кількості точок доступу

Apache

Apache – це програмне забезпечення для вебсерверів з відкритим вихідним кодом. Його створив Роберт Маккул, а згодом проєкт перейшов під опіку Apache Software Foundation, де перебуває й досі. Перша версія була випущена ще в 1995 році, й вже за рік Apache став альма-матер для більшості сайтів тогочасного вебу.

З історією трішки розібралися – перейдімо до практики:

Архітектура обробки зʼєднань

Apache використовує багатопроцесорні модулі (MPM) для обробки HTTP-запитів. Користувач може самостійно вибрати модуль, який найкраще відповідає потребам його проєкту. В актуальній версії Apache 2.4 доступні три основні варіанти:

• mpm_prefork – найстарший модуль, який створює окремий процес для кожного запиту. Один процес – один потік. Його продуктивність буде високою, поки кількість запитів не перевищить кількість процесів. При перевантаженні зʼявляється низка недоліків: погане масштабування, надмірне споживання памʼяті та зниження швидкості реагування. Через це prefork вважається застарілим і може використовуватись лише у невеличких проєктах із низьким трафіком.
• mpm_worker – сучасніший модуль, у якому кожен процес керує кількома потоками, а кожен потік обробляє окремий запит. Це дозволяє системі обслуговувати велику кількість зʼєднань паралельно, що значно економить ресурси, робить модуль більш масштабованим і продуктивним. Worker є оптимальним для вебсайтів із середнім навантаженням і без жорсткої залежності від нестандартних модулів.
• mpm_event – найновіший модуль, який є вдосконаленою версією worker і спеціально оптимізований для роботи з keep-alive з’єднаннями – коли браузер відкриває одне з’єднання й використовує його повторно для всіх запитів до цього ж сервера. Потоки не блокуються на пасивних запитах, а звільняються для нових клієнтів. Цей модуль забезпечує краще масштабування, економить ресурси та забезпечує стабільну роботу навіть під час високого навантаження.

Модулі Apache досить гнучкі, кожен користувач може обрати потрібний йому сценарій. Однак варто памʼятати: одночасно можна використовувати лише один MPM-модуль.

Механізм конфігурації

Apache підтримує використання файлів .htaccess, які дозволяють змінювати конфігурацію сервера без доступу до основного конфігураційного файлу (httpd.conf). Ці файли розміщуються безпосередньо в директоріях із вмістом сайту. Коли Apache отримує HTTP-запит, він послідовно перевіряє кожну директорію в запитуваному шляху на наявність .htaccess – від кореневої до цільової. Якщо такі файли існують, вебсервер виконує директиви зазначені в них.

Цю гнучкість часто використовують хостинг-провайдери, щоб надати клієнтам можливість керувати конфігурацією окремих директорій сайту й зберегти контроль над основними конфігураціями сервера. Через .htaccess можна налаштувати редиректи, обмежити доступ або ввімкнути кешування безпосередньо в кореневій директорії сайту.

Коли надходить запит, файл .htaccess одразу інтерпретується вебсервером, тобто Apache виконує всі вказівки, що містяться в ньому. Завдяки цьому можна миттєво змінювати конфігурацію без перезавантаження сервера або редагування основного конфігураційного файлу.

Втім цей механізм має свої недоліки. Оскільки Apache зчитує .htaccess під час кожного запиту, це створює додаткове навантаження на файлову систему і знижує продуктивність, особливо на сайтах із високим трафіком і великою кількістю запитів. Через це великі проєкти часто відмовляються від .htaccess на користь централізованої конфігурації.

Статичний та динамічний контент

Статичний контент – це файли сайту, які залишаються незмінними під час доставки користувачеві (наприклад, HTML-файли, зображення, CSS, JavaScript). Натомість динамічний контент – це вміст, що формується на основі даних про користувача: характеристик, уподобань, історії переглядів тощо (наприклад, PHP-скрипти, відповіді бази даних). 

Apache має вбудовану підтримку обробки динамічного контенту завдяки інтеграції спеціалізованих модулів, які дозволяють виконувати код прямо під час обробки запиту. Наприклад, модуль mod_php забезпечує обробку PHP-коду без потреби в окремому проксі чи зовнішньому сервері.

Щодо статичного контенту, Apache використовує стандартну file-based систему. Її продуктивність напряму залежать від обраного MPM, але загалом вона поступається Nginx за швидкістю обробки.

Гнучкість модулів

Функціональність Apache можна розширювати за допомогою понад 100 готових модулів. Стандартне ядро сервера залишається відносно простим. Щоб отримати додаткові можливості, як-от CGI-скрипти чи SSL-шифрування, потрібно підʼєднати відповідні модулі.

Модулі Apache поділяються на два типи:

• вбудовані (static) – компілюються разом із сервером і завжди активні;
• зовнішні (dynamic) – завантажуються або вимикаються вручну через конфігураційні файли.

Ось кілька поширених модулів:

• mod_ssl – підтримка захищених HTTPS-з’єднань;
• mod_headers – керування HTTP-заголовками у відповідях сервера;
• mod_expires – встановлення строків зберігання файлів у кеші браузера;
• mod_deflate – стиснення вмісту перед передачею клієнту;
• mod_rewrite – миттєве переписування запитуваних URL-адрес.

Памʼятайте, що всі додані модулі зберігаються у файловій системі сервера і споживають його ресурси. Щоб оптимізувати роботу вебсервера, потрібно відключати непотрібні або неактивні функції.

Підтримка користувачів

Для користувачів Apache передбачено кілька каналів підтримки. Насамперед існує офіційна документація, яка охоплює всі аспекти роботи з вебсервером – від базового налаштування до складних конфігурацій. У складніших випадках можна звернутися до розробників проєкту через електронну пошту або спеціалізовані списки розсилки.

Крім того, Apache офіційно підтримується більшістю хостинг-провайдерів і панелей керування, як-от cPanel і Plesk. Тобто в разі проблем із налаштуванням ви можете звернутися по допомогу не лише до фахівців Apache, а й до техпідтримки вашого хостера.

Оскільки Apache існує вже понад 30 років, навколо нього сформувалась велика активна спільнота, яка створює неофіційні інструкції, модулі та різні навчальні матеріали. Тому разом з Apache ви точно не залишитесь на самоті перед технічними викликами.

Nginx

Nginx – це безплатне програмне забезпечення для вебсерверів з відкритим вихідним кодом. Його створювали як альтернативу Apache, що матиме вищу продуктивність, ефективне використання ресурсів і стабільність під навантаженням. Ідея вдалася, адже сьогодні в більшості проєктів використовується саме Nginx.

Проєкт започаткував російський програміст, проте не поспішайте хапатися за серце – у 2019 році його придбала американська компанія F5 Networks. Попри це, офіс компанії в росії продовжував функціонувати й значна частина розробників залишалась там. Лише після повномасштабного вторгнення у 2022 році F5 заявили, що залишаються прихильними українському народові й повністю припиняють свою діяльність в країні-агресорі.

У нашому блозі є інструкція з встановлення Nginx на Ubuntu, яка може стати вам в пригоді.

Архітектура обробки зʼєднань

Apache працює за процесно-потоковою моделлю, яка істотно обмежує продуктивність і масштабованість. Розробники Nginx врахували це у своєму проєкті й створили неблокуючий подієво-орієнтований сервер з асинхронною архітектурою. Це означає, що Nginx має один головний процес, який керує кількома воркер-процесами, і кожен із них може обробляти тисячі зʼєднань одночасно.

Завдяки цій архітектурі кожен воркер-процес здатен обслуговувати велику кількість клієнтів одночасно без створення окремих потоків на кожне зʼєднання. Усі події обробляються асинхронно – кожне зʼєднання переходить в цикл обробки подій. Це дозволяє ефективно використовувати ресурси памʼяті та CPU навіть під час пікових навантажень.

У кожному воркер-процесі використовується цикл подій (event loop), який постійно відстежує появу нових подій. Кожен новий запит ставиться в чергу й обробляється відповідно до пріоритету, при цьому вже активні операції не блокуються, а продовжують виконуватись. Кількість воркер-процесів можна задати вручну або визначити автоматично за кількістю доступних ядер.

Механізм конфігурації

Nginx використовує централізований підхід до налаштування. Усі параметри сервера зберігаються в основному конфігураційному файлі nginx.conf, який зазвичай розташований у директорії /etc/nginx/ або /usr/local/nginx/conf/ – залежно від дистрибутива та способу встановлення. Цей файл містить глобальні параметри, налаштування подій, конфігурації серверів і правила обробки запитів.

Структура конфігурації Nginx доволі проста, адже побудована на ієрархії логічних блоків, як-от http, server і location. Вони дають змогу чітко розмежовувати налаштування для всієї системи, окремих віртуальних хостів і конкретних маршрутів. Це дозволяє підтримувати чистоту у своїх записах, легше масштабувати проєкт і швидше вносити зміни в записи.

На відміну від Apache, Nginx не підтримує конфігурацію на рівні окремих директорій і не інтерпретує файли .htaccess. Це значно обмежує гнучкість для користувачів без доступу до основного конфігураційного файлу. Водночас підвищується продуктивність і швидкість, адже сервер не перевіряє кожну директорію на наявність додаткових конфігурацій.

Централізований підхід також підвищує безпеку: Nginx забороняє користувачам без root-доступу змінювати налаштування сервера. У випадку Apache .htaccess-файли дозволяють змінювати конфігурації на рівні директорій. Через це відповідальність за безпеку перекладається на звичайних користувачів, що може стати потенційним джерелом вразливостей.

Статичний та динамічний контент

Nginx значно швидший в обробці статичного контенту за Apache. Він кешує статичні файли та робить їх доступними лише коли надходить відповідний запит. Завдяки цьому скорочується час обробки та мінімізується втрата ресурсів. Така особливість Nginx робить його ідеальним вибором для фронтенд-серверів, які обслуговують статичні файли без участі бекенду.

Щодо динамічного контенту, то Nginx не обробляє його напряму, адже не має вбудованих можливостей для його виконання. Натомість він працює як зворотний проксі: перенаправляє динамічні запити (наприклад, PHP або Python) зовнішньому процесору, такому як FastCGI Process Manager. Після отримання відповіді від бекенду Nginx передає її клієнту. Такий підхід спрощує масштабування і підвищує безпеку, адже виконання коду делегується спеціалізованим сервісам.

Для реалізації цієї схеми адміністратор має налаштувати взаємодію між Nginx і зовнішнім процесором через відповідний протокол (FastCGI, uWSGI тощо). Оскільки кожен запит до динамічного контенту спричиняє окреме звернення до бекенду, складніше визначити кількість одночасних зʼєднань. Відповідно це може ускладнити конфігурацію.

Гнучкість модулів

У Nginx доступні як офіційні, так і різні сторонні модулі. Вони забезпечують такі самі можливості, як і Apache: кешування, балансування навантаження, інтеграцію зі сторонніми сервісами, стиснення даних, обмеження частоти запитів тощо. Користувачі, які володіють мовою програмування C, можуть створювати власні модулі відповідно до потреб проєкту.

На відміну від Apache, Nginx не підтримує динамічне завантаження модулів – вони вбудовуються на етапі компіляції. Це знижує гнучкість, але водночас підвищує стабільність роботи завдяки відсутності зайвого коду в системі. Такий підхід також покращує безпеку, оскільки адмін сам визначає, які модулі під’єднати до сервера.

Підтримка користувачів

Попри те, що Nginx зʼявився пізніше за Apache, він досить швидко набув популярності. Раніше більшість матеріалів була доступна російською, однак F5 навернув Nginx на праведну дорогу, тому тепер можна отримати повноцінну підтримку англійською як від розробників, так і від користувачів.

На офіційному сайті F5 доступна велика кількість статей, посібників, подкастів, вебінарів й інших корисних матеріалів. Крім того, існує багато неофіційних джерел – блоги, форуми, GitHub-репозиторії та відеоуроки, де активна спільнота обмінюється досвідом, скриптами та порадами.

Зазвичай з розгортанням та встановленням вебсервера допомагає хостинг-провайдер. Водночас для корпоративних потреб доступна платна версія – Nginx Plus, яка включає спеціалізовану технічну підтримку від розробників.

Переваги звʼязки Apache + Nginx

Apache – це потужне рішення для обробки динамічного контенту. Його часто використовують, коли є потреба в гнучкому управлінні модулями, локальній розробці чи переписуванні складних URL. Натомість Nginx краще підходить для роздачі статичного контенту, роботи з великими навантаженнями й побудови масштабних, високопродуктивних систем. 

Вибір вебсервера непростий, адже потрібно врахувати багато технічних нюансів, щоб обране рішення відповідало вимогам проєкту. Але навіщо ускладнювати, якщо можна взяти обидва?)

Apache та Nginx, як Шрек і Віслюк – абсолютно різні, але разом утворюють ефективну команду. У такому тандемі Nginx виступає як фронтенд (передній сервер), а Apache – як бекенд (сервер для обробки динамічного контенту). Nginx обробляє статичний контент і виступає зворотним проксі, який перенаправляє запити до Apache для обробки динамічних сторінок.

Розгляньмо детальніше, які функції виконує кожен вебсервер у цій звʼязці:

Nginx отримує клієнтські запити. Якщо надходить запит на статичний контент (як-от зображення, CSS, JavaScript), Nginx самостійно передає його користувачеві. Якщо запит стосується динамічного контенту Nginx перенаправляє його не якомусь сторонньому процесору, а Apache. 

Apache обробляє запити, перенаправлені Nginx. Наприклад, виконує серверні скрипти й звертається до бази даних, щоб отримати контент для генерації HTML-сторінки. Потім Apache передає згенерований контент назад до Nginx, а той – користувачеві.

Такий підхід має низку переваг:

• Розподіл навантаження. Nginx краще обробляє статичний контент, Apache – динамічний. Запити розподіляються між серверами залежно від типу, що підвищує продуктивність і знижує навантаження.
• Продуктивність. Nginx ефективніший при великій кількості одночасних підключень, тому краще підходить для сайтів із високою відвідуваністю.
• Масштабованість. У звʼязці легше масштабувати ресурси: Nginx обробляє трафік, а Apache – динамічні запити. Це дає змогу додавати потужності без повної перебудови архітектури.
• Безпека. Модулі Nginx додаються під час компіляції, що зменшує ризик використання вразливих розширень. На відміну від Apache, де багато залежить від користувача, у Nginx централізована конфігурація, яка спрощує контроль доступу та знижує ймовірність помилок.

Звʼязка Apache + Nginx забезпечує надійну, продуктивну й масштабовану вебінфраструктуру. Вона оптимально підходить для проєктів, де поєднується обробка як статичного, так і динамічного контенту.

Наостанок

Вибір між Apache та Nginx залежить від конкретних потреб вашого проєкту. Якщо важлива гнучка конфігурація, підтримка .htaccess і модульність – зверніть увагу на Apache. Якщо ж пріоритетом є швидкість, безпека, стабільність під навантаженнями та масштабованість – краще обрати Nginx. А щоб отримати переваги обох рішень, варто використати їх у звʼязці.

На щастя, з HostPro вам не доведеться перейматися вибором вебсервера – ми підтримуємо всі популярні варіанти на різних типах хостингу. На шареді можна обрати LiteSpeed або звʼязку Apache + Nginx, а на VPS чи дедіку самостійно вибрати будь-який вебApache, Nginx чи звʼязка